Кіно створюється в монтажній студії

Бен Мозес – американський документаліст, телевізійний продюсер, кінорежисер. Відомий в Голлівуді за стрічкою «Доброго ранку, В’єтнаме». А також продюсер двох документальних фільмів про Україну: «Witness to a Revolution» та «A Whisper to a Road». На відкритій лекції, що організувала Магістерська програма з медіакомунікацій УКУ, Бен Мозес розповів про постпродукцію в кіновиробництві, її важливість та особливості.

Ben Moses

Про старе і нове, або Із чого все починається

Зосередьмося на тому моменті, коли ви маєте весь фільм на картах пам’яті. Те, за чим я шкодую впродовж років роботи, це стосунки «від кохання до ненависті» із флеш-картами. Колись ви мусили знімати кінострічку на плівку, і вона мала обмежений час. Можливо, якихось півгодини. Тому планування відбувалося неймовірно інтенсивно. Думаю, система тоді була більш професійною у плані виробництва. Тепер ми можемо знімати безліч годин завдяки картам памяті, які дають нам 4 чи 8 годин відео кожна. І це карта, яку ви можете взяти додому, і яка не коштує багато. Насправді ж халепи починаються тоді, коли ви приносите всю інформацію в монтажну студію. Адже часу для монтування – обмаль. До прикладу, ви думали, що відзнімете 20 годин матеріалу, а отримали 120. Тоді монтажер скаже: «Вам потрібно заплатити мені більше. Я не можу зробити це за кілька тижнів. Ви не казали, що принесете 50 тб інформації…» Направду, ми використовуємо дві-три камери, фільмуючи розмову в барі між двома людьми, тому що це скорочує час знімання. Але це подовжує монтажний час. Отож ми йдемо до монтажної студії зі сценарієм: ми зняли кожен ракурс, який могли, і кіномонтажери, зрештою, мають це все звести разом. Насамперед вони синхронізовують все, і це займає досить багато часу. Після цього вони починають дивитися на це з різних ракурсів і намагаються спрогнозувати, яке поєднання буде найкращим.

Тонкощі знімання фільму «Добрий ранок, В’єтнаме»

Головний герой «Добрий ранок, В’єтнаме», Робін Вільямс, ніколи не дотримувався сценарію. Під час знімання однієї зі сцен Робін щоразу додавав щось нове і нове поза сценарієм. Баррі Левінсон, режисер стрічки, не заперечував. У результаті Р. Вільямс і монтажер у студії мали виліплювати матеріал сцени так, щоб він мав сенс. На це витрачено години праці. Але якщо ти справді хороший відеомонтажер, ніхто не помітить, що епізод складається з безлічі зєднаних уривків.

Головний герой закохується у вєтнамку і намагається запросити її на побачення. Коли я був у В’єтнамі, то покликав місцеву дівчину в кіно. Вона погодилась. І привела зі собою всю сімю, 12 осіб. Тож я купив 13 квитків. Ми це також додали в кінострічку. У фільмі пара розійшлася тому, що це більш сильно. Комедія і трагедія разом.

Монтування – це те, що відбувається в студії. Фільм не твориться тоді, коли грають актори. Хоча з цього він починається. Це те, як ви складаєте стрічку докупи. Те, що ви робите в монтажній студії. Те, які звукові ефекти ви внесли.

І нехай все зазвучить

Я розпочав свою карєру як кінооператор. Але мені доводилось багато працювати зі звуком. І я люблю цих голлівудських звукомонтажерів, які творять магію зі звуком.

Насамперед ви просто знімаєте. Особливо коли йдеться про документалістику. Ви не знаєте, що отримаєте. І аж у монтажній студії ви вкладаєте значення у те, що ви зафільмували, додаючи голоси, музику тощо. Саме тому, я думаю, вам потрібно почати слухати своє серце, те, що всередині вас. Що вас зворушує? Що змушує сміятися або ж плакати з того, що ви побачили? І коли ви йдете в монтажну студію, ви маєте прокомунікувати всю цю інформацію.

Я переконаний, що монтування – важливіше ніж знімання. Очевидно я маю знімати, я повинен це робити. Але я залагоджую це в постпродукції, у монтажній студії. Я вирівнюю частоти, додаю ефекти чи музику. «Не хвилюйся. Я виправлю це в постпродукції», – класичний вислів у нашій справі.

Про обєктивне та субєктивне

Кожний документальний фільм – це спостереження режисера. Я говорив своїм студентам, немає різниці між кіновиробництвом документалістики і пропагандою, крім того, що в першому випадку ви намагаєтеся сказати правду, а в другому – брехню, яка виглядатиме як правда. Тому коли ви починаєте процес створення фільму, майте це на увазі. Інша річ, яку я завжди повторюю, немає такого поняття, як обєктивний фільм. Тому що ми, люди, не є обєктивними: ми думаємо, приходимо до висновків, ухвалюємо рішення. Ось чому я завжди маю двох людей, яку працюють і приймають рішення зі мною. Хоча ми й сперечаємося.

Ще одна річ, на яку я завжди жаліюся, – це сінема веріте (із фр. «cinéma vérité» – досл. «правдиве кіно»). Класичне визначення сінема веріте – це коли ви ставите камеру в певному місці так, щоб вона знімала певні сцени і, прокручуючи її, спостерігаєте, що відбувається. Люди звикли казати, що це найчистіша форма мистецтва документалістики. Тому що ви не стаєте на шлях того, що коїться. Я завжди ставлю під сумнів такий погляд, адже ви не розповідаєте історії про те, що бачите. Кажуть, що цей різновид кіномистецтва є об’єктивним, бо камера просто знімає з певного місця. Але ж хто вирішив почепити її туди? Якась суб’єктивна особа.

Висновкуємо

Якщо ви хочете бути хорошим продюсером, вам потрібно бути добрим монтажером. Я б порекомендував вам попрацювати із кіномонтажером, або ж помонтувати щось самим. На мою думку, кожен успішний продюсер: а) знає, як працювати з акторами, б) думає, як скомбінувати існуючий кадр із майбутнім. А також він має запитувати себе: «Що ще я маю додати, щоб ця сцена спрацювала?».

Мені подобається ремесло сторітелінгу. Не важливо чи це документалістика, чи художнє кіно. Маємо вчитися, як висловити ідею, яка вміщується в тому, що ми бачимо, що відчуваємо, найкращим можливим шляхом. Це означає – використання всіх інструментів у продакшині і постпродакшині, враховуючи світло, звук, музику, монтування тощо. Усе це відбувається в монтажній студії. Усе, що ви робите, якнайкраще поєднуєте інформацію.

Законспектувала Катерина Лопушанська