Марія Титаренко

Курси: есеїстика; креативне письмо; драматургія науки; комунікації та академічне письмо; публічні комунікації; жіноча нон-фікшн журналістика; репортажистика; медіаантропологія.

Засновниця Магістерської програми з медіакомунікацій Українського католицького університету (2012). Кандидат наук із соціальних комунікацій. Доцент кафедри медіакомунікацій УКУ. Керівник магістерської програми з медіакомунікацій у 2012-2014 роках. Кураторка Міжнародної Школи Мультимедійної Журналістики ISMJ (2016-2017) та міжнародного Студентського Медіасимпозіуму SMS (2014, 2016). Займається науково-педагогічною роботою від 2004 року.

Марія Титаренко народилась у селищі Гарячі Ключі на курильському острові Ітуруп, Росія. 2004 року закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2002-2005 роках – журналістка мистецького об’єднання «Дзиґа»; у 2004-2005 роках – колумністка львівської газети «Поступ»; у 2009-2012 роках – український кореспондент журналу ONE (Нью-Йорк). У 2017 році започаткувала лабораторію художнього репортажу на ЛітАкценті. Член журі конкурсу художнього репортажу “Самовидець” видавництва “Темпора” (2017-2018).

Стипендіатка програми Фулбрайт (Fulbright Faculty Development Program, The Pennsylvania State University, 2008-2009). Випускниця програми Digital media for universities (DMU) із вивчення нових медій та методики їх викладання Могилянської Школи Журналістики (2012-2013).

Лауреатка премії 2012 Catholic Press Award: друге місце в номінації “Краща друкована-і-веб-комбінація” ‘Answering the Call’ & Author’s Impressions (‘Camping & Caring’ and ‘Ordination Observations’) і почесна відзнака за «Найкращий онлайн-контент, що не пішов у друк» (“Author’s Impressions”). Переможець міжнародного конкурсу есеїв від журналу «Fountain» з есеєм “Століття моєї Мані, або Ефект Метлика” (2015). Лауреатка премії ім. Б-І. Антонича (2010); переможець конкурсу «Новела по-українськи» від журналу «Країна» із новелою “Півгодини Неба” (2013).

Викладає в УКУ на програмах із медіакомунікацій, журналістики, комп’ютерних наук, прав людини, публічного адміністрування та в межах Лекторію СУА з жіночих студій УКУ. 2004-2012 – викладала на факультеті журналістики ЛНУ ім. І.Франка.

Вибіркові публікації:

  • Tytarenko M. Perspectives of Journalism Education in Ukraine. – Questions of Journalism[Ruzhomberok University, Slovakia]: 29-37. Vol.56, 1-2, 2013.
  • Титаренко М. Homo Videns: прийшов, побачив, переміг?/М. Титаренко // Вісник Льв. Унту. Серія Теле- та радіожурналістика. – 2013. – Вип. 12. 495 с. С. 252-259.
  • Титаренко М. Ландштафти есеїстичого парамислення Тараса Прохаська / Марія Титаренко // Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. – 2013. – Вип. 38. – С. 366-372.
  • Tytarenko M. “Female Narrative Journalism in Contemporary Ukraine.World Literature Today [The University of Oklahoma]: 45-49. Volume 86 No. 2, March 2012.

Розділи у збірниках:

  • Tytarenko M. “Feminizing Journalism in Ukraine: Changing the Paradigm.” in Mapping Difference: the Many Faces of Women in Contemporary Ukraine / edited by Mariyan J. Rubchak. Berghahn Books (2011): 145-161.
  • Tytarenko M. “Women’s Voices in Contemporary Ukrainian Literary Journalism.” – Chapter 7 in New Imaginaries: Youthful Reinvention of Ukraine’s Cultural Paradigm (Edited and Translated by Marian Rubchak, Foreword Martha Kichorowska Kebalo) (2015): 170-191.

Участь в міжнародних конференціях (вибірково): AAASS (Philadelphia, USA, 2008); IALJS (Evanston, Illinois, USA, 2009); ASN (Columbia University, NY, USA, 2009); International Symposium (The Pennsylvania State University, USA, 2011); International Graduate Student Symposium (Toronto, Canada, 2012); International Conference (Ružomberok, Slovakia, 2013); BASEES (Cambridge, Great Britain, 2014).

e-mail: [email protected]

__________________________________________

Драматургія науки

Курс покликаний подолати студентські міфи про те, що писати магістерку: а) нудно, б) необхідно лише для «галочки», тобто диплома, в) узагалі непотрібно для кар’єри і CV. Адже в межах курсу ми вчимося шукати нестандартної оптики бачення наукових тем і проблем, а відтак надавати власним дослідженням наукової інтриги й евристичності, занурювати їх у світовий контекст і досягати реальних застосовних результатів.

Ми також навчаємося працювати з оптимальною емпірикою, науковими джерелами і живими (!) людьми. Формулювати, відстоювати і спростовувати наукову аргументацію. Доречно і різноформатно візуалізовувати контент. Витворювати наукову метафорику, не забуваючи про рамки наукового апарату. У прийнятому науковому «ми» пам’ятати про власне «я». Позбуватися в тексті «води», кліше, штампів, цитатоколажів і пташиної мови. Викорінювати плагіат. Натомість збагачувати дослідження міждисциплінарністю, мультиперспективністю і новою методикою. Логічно вибудовувати архітектоніку роботи. Грамотно формулювати компоненти вступу, такі як об’єкт, предмет, новизна тощо. Моніторити топові світові конференції для потенційної апробації обраних тем. Писати анотовані бібліографії. Не писати дурниць. Конструктивно критикувати колег і визнавати недієздатність власних гіпотез. Відтак отримувати інтелектуальний апґрейд. І моральну сатисфакцію. Не сходити на псевдонаукові манівці. І не плодити «шнобелів». Спробуємо навчитися «науковому смиренню»  (Умберто Еко) і методам «нестандартного мислення» (Едвард де Боно). Замінювати науковий нафталін на адреналін. Одне слово, вчимося вчитися і отримувати від науки користь і насолоду. Щоб на захисті перед державною екзаменаційною комісією магістерський проект не перетворився на драму з трагічним фіналом, а став актом визнання успішної наукової самореалізації  молодих медіадослідників.

Есеїстика

Увага! Запропонований курс категорично не рекомендую студентам зі слабкою фантазією, лексичною недостатністю і високим порогом лінощів!!!

Адже курс вимагатиме нон-стоп читання, писання, думання, експериментування і дивування.  Скажімо, від есеїстики як «нульової дисципліни» (Михайла Епштейна). Або від «писання за пензлем» (у жанрі дзуйхіцу).  Або від спроб ословити натюрморт, розгорнути есей-каталог чи згорнути есей-фрактал. Або спроб створити цілком невластивий студентові текст. Чи відшукати карколомні парцеляції, контамінації, ампліфікації та інші язиколомні-ації.

Одним словом, курс гарантує безповоротну й тотальну есеїзацію свідомості адептів і розпад їхнього світу на безконечну кількість есеїв. Бо справжні есеїсти бачать світ в есемах, як Нео – Матрицю у символах. І нема на то ради. Лише радість. Від того, як вдосконалюються все впізнаваніші авторські почерки студентів. Як урізноманітнюються композиція і словотвір їхніх текстів. Як увиразнюються задуми. Як зникає вода. Натомість залишається тільки сіль. Відтак есеї стають справжніми: я-центровими, як у Монтеня; сенсибельними, як у Тараса Прохаська; акустично-пластичними, як у Ігоря Померанцева; багатоплановими, як у Олексія Габриловича (але також унікальними, як і кожен студентський голос і логос).

Отож студенти матимуть змогу експериментувати не лише із текстовими есеями, але також із радіо-, фото- і кіноесеїстикою. В ідеалі, курс має прищепити студентові незникому любов до жанру й невиліковну залежність від есеїстичного парамислення. Повторний курс можливий для тих, хто проґавив перший. Побічні ефекти курсу: витрачання часу на предмет за рахунок часу на інші предмети, сон та їжу; домінування слова «есей» і його похідних у побутовій лексиці; параноїдальне зважування кожного слова, думки, прийому, адже «есей» –  означає «зважувати». Так-от, курс рекомендовано усім зваженим. І крапка.

Зустріч із Т. Прохаськом в межах курсу із есеїстики, модерує М. Титаренко

 

Креативне письмо (Творчопис)

В межах цього курсу студенти вироблятимуть власний неповторний «почерк» – своє  унікальне авторське «Я».  Вправлятимуться в стилістиці. У словотворі. Звукописі. Сенсибельності. Парцеляції. В ритміці тексту. І навіть в його мовчанні. Долатимуть марнослів’я і банальні відсебеньки. Баласт надмірних ампліфікацій, кліше й інший словесний бруд. Чиститимуть метафори й неологізми, чеканитимуть композиційне мислення. Можливо, вдаватимуться до власних досі не відомих творчих прийомів.

Отож, пробуватимемо писати в жанрах: есею, автобіографії, каталогу, натюрморту, портрету, нон-фікшн репортажу, новели, фракталу, каліграми, молитви, притчі, казки, антиутопії та ін. Відповідно, ще більше читатимемо – як теорії, так і властиво самих фікшн і нон-фікшн текстів. Будемо читати, писати, знову читати, а також діагностувати, аналізувати, експериментувати, дивувати і дивуватись. Одне слово – творчописати. Фінальний текст кожного студента публікуватимемо в медіях чи літературних часописах, тобто не ховатимемо по шухлядках. Гарантую кожному авторський апґрейд і нон-стоп натхнення!

Відеовізитівка курсу “Креативне письмо”

Анімація на поезію М. Титаренко “Мости” в “Trafika Europe” (переклад М. Найдан, декламація М. Титаренко, анімація Molly Finnigan, саундтрек David Finnigan)

Жіноча нон-фікшн журналістика

На курсі вивчатимемо і апробовуватимемо жанр New Journalism, відомий також як літературна/альтернативна/нарративна журналістика, неожурналістика, паражурналістика, нон-фікшн, проза сирого факту, суб’єктивна проза, документальний роман, література ідей, ґонзо-журналізм. Ознайомимося із його ґенезою, класифікацією, Gonzo підвидом, ключовими характеристиками і найвідомішими представницями.

Ретельно вивчимо різні досвіди писання нон-фікшну на прикладі класичних авторських текстів: американської традиції (B. Goldsmith, J. Didion, L. Ross); польської (К. Курчаб-Редліх, Г. Кралль, І. Мейза); білоруської (С. Алексієвич); російської (М. Ахмедова). А найбільш прицільно вивчатимемо українські зразки: соціальний репортаж і нон-фікшн про професії і заробітчанство (М. Паплаускайте, С. Одинець, І. Гищук); нон-фікшн про революції і війну (Н. Гуменюк, О. Забужко, О. Суслова, Х. Бердинських, Л. Яремчук); нон-фікшн інтерв’ю (О. Бартиш-Коломак); травелоги і подорожі в текстах (Л. Воронина, І. Роздобудько), екологічний репортаж (М. Мицьо); подієвий репортаж (Х. Шевчук-Старецька) та ін. Подивимося також на автобіографічний репортаж і реконструкцію історичної правди і пам’яті через сторітеллінг (М. Матіос); відтворення історичної пам’яті через репортаж (К.Ґудзик).

І не менш важливе: пробуватимемо писати самі, відтак вправлятимемось у стилістиці, доборі лексики, використання різних семантичних і стилістичних прийомів тощо. А також запрошуватимемо до нас в гості нон-фікшн авторок.

 

Комунікації та академічне письмо

Перш за все на курсі вчимося комунікувати: формально і неформально, вербально і невербально (і навіть тактильно), персонально й інтерперсонально, в групі, команді й в масі; віртуально і реально. Вчимося правильної кінесики і проксеміки (а передовсім – значенню всіх цих слів). Вчимося не лише слухати, але й чути. Не лише дивитися, але й бачити. Навчаємося не лише спілкуванню, але й порозумінню.

Студенти ознайомляться із різними моделями комунікацій та їх особливостями, а також випробують себе в персональній комунікації (написання есею, підготовка виступу), в інтерперсональній комунікації на різних рівнях: робота в парі, в команді, підготовка і участь в дебатах та інше. В межах апробації академічної комунікації студенти матимуть можливість вправлятися в усному (виступ) та письмовому форматах (науковий есей).

Прицільніше розглядатимемо автокомунікацію і псевдокомунікацію, а також увесь арсенал прийомів та спецефектів, до яких вдавалися і досі успішно вдаються ритори й оратори всіх часів і народів. Відтак розглянемо комунікативні стратегії Сократа, Ісуса, М. Л. Кінга, С. Джобса, Н. Дюарте, Ш. П. Лаветта, відомих ТЕД-мовців та ін. Не залишимо осторонь і візуальний супровід виступів і зазирнемо трішки у “слайдологію” і функціональну візуалізацію виступів.

Всі студентські виступи робитимемо під запис і виставлятимемо на публіку. А відтак гарантую нон-стоп вихід із зони комфорту і долання усіляких комунікаційних фобій, стресів і вклякання перед камерою/мікрофоном.

Отже, курс має за мету розкрити студентам різноманітність та різнобарвність комунікацій, навчити студентів успішно використовувати багату палітру комунікативних прийомів, а також працювати над тим, аби бути гідним комунікатором в моно- діа- і полілогах на побутовому, професійному та академічному рівнях.

Відеолекція “Сommunication: out of the box” – кейси парадоксальної комунікації